Наука помилялася: вчені нарешті з'ясували, чим насправді харчувався гігантський мегалодон

Про це пише Science Alert.

Історія Землі налічує мільярди років і за цей час наша планета встигла стати домівкою для неймовірної кількості життя. Деякі види процвітають дотепер, проте інші відомі нам лише за скам'янілими рештками — наприклад, динозаври та величезний мегалодон, що тримав у страху океан.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Раціон мегалодона

Раніше вчені вважали, що основу раціону мегалодона становили кити. Однак нове дослідження ставить під сумнів це твердження: вчені дійшли висновку, що величезні стародавні акули справді харчувалися китами, але їхній раціон насправді був значно різноманітнішим, ніж вважалося раніше.

За словами співавтора нового дослідження, геолога Джеремі МакКормака з Франкфуртського університету імені Гете в Німеччині, результати їхньої з колегами роботи вказують на те, що мегалодон насправді був "екологічно поширеним універсалом". Мегалодон був досить гнучким, щоб харчуватися морськими ссавцями й великою рибою, як на вершині харчової піраміди, так і на нижніх рівнях — залежно від доступності

Учені дійшли такого висновку, вивчивши зуби сучасних акул і порівнявши їх зі скам'янілими зубами мегалодона — майже єдиного, що залишилося від вимерлих риб.

Що відомо про мегалодон

Мегалодон (Odotus chubutensis) — давно вимерлий вид акул, що борознив простори океану в період від 23 до 3,6 мільйона років тому. У той час він перебував на вершині харчового ланцюга, проте врешті-решт був приречений на вимирання. На жаль, нам, імовірно, ніколи не вдасться з'ясувати, який саме вигляд мали гігантські акули, оскільки їхній скелет, як і сучасні акули, здебільшого складався з хрящів. У підсумку все, що нам вдалося виявити — зуби та кілька хребців.

Навіть цих скупих скам'янілостей вистачило, щоб зрозуміти, мегалодон був величезним — його довжина сягала від 11 до 40 метрів. Настільки дивовижні розміри наштовхнули вчених на те, що мегалодон, ймовірно, міг спеціалізуватися на великій здобичі.

Як визначити раціон

Один зі способів визначити раціон людини, яка давно померла — дослідити ізотопи в її зубах. Ізотоп елемента — це атом, що відхиляється від норми за числом нейтронів у своєму ядрі, а співвідношення цих ізотопів змінюється залежно від кількох чинників, одним із яких є дієта.

Учені зазначають, коли ми їмо, деякі метали в нашій їжі замінюють частину кальцію в наших зубах і кістках — цього достатньо, щоб залишити слід. МакКормак і його колеги спеціально вивчили співвідношення двох ізотопів цинку — легшого цинку-64 і важчого цинку-66.

Коли риби, що знаходяться на дні харчового ланцюга, харчуються, вони запасають менше цинку-66, ніж цинку-64. У риб, які їдять цю рибу, цинку-66 ще менше. У результаті риба на вершині харчового ланцюга має найменшу кількість цинку-66 порівняно з цинком-64. Саме це дослідники спостерігали в зубах мегалодона та його родича, вимерлого Odotus chubutensis.

Чим харчувався мегалодон

Дослідники насправді не знають, що знаходилося в самому низу харчового ланцюга 18 мільйонів років тому, в той час, коли з'явилися вивчені ними зуби мегалодона. Тому вони порівняли зуби мегалодона із зубами акул, які сьогодні плавають в океанах, щоб з'ясувати, чим харчувалися гігантські хижаки.

За словами МакКормака, вони з командою дійшли висновку, що морський лящ, який харчується мідіями, равликами й ракоподібними, становив нижчу ланку вивченого харчового ланцюга. За ними слідували дрібніші акули, наприклад: сірі акули й предки сучасних китоподібних, таких як дельфіни та кити. Більші акули, такі як піщані тигрові акули, перебували вище в харчовій піраміді, а на вершині знаходилися гігантські акули, такі як Araloselachus cuspidatus і акули Otodus, до числа яких входить мегалодон.

Більш ранні дослідження вже показали, що мегаладон насправді перебував на вершині харчового ланцюга. Нове дослідження показує, що різниця в ізотопах між мегалодоном і тваринами на найнижчому рівні, який вивчали дослідники, не була різкою, що дає змогу припустити, що акула не була вибагливою в їжі.

Цікаво, що раціон мегаладона, ймовірно, також залежав від місця проживання. Наприклад, зуби мегалодона, знайдені в Пассау (Німеччина), більшою мірою харчуються на нижніх рівнях харчового ланцюга. До слова, висновки вчених вказують на те, що поведінка мегалодона не відрізняється від опортуністичного підходу до полювання, продемонстрованого білими акулами (Carcharias carcharodon), що само собою зрозуміло.

Учені також підтвердили, що вимирання мегаладона, ймовірно, пов'язане зі зростанням популяції великих білих акул. Через конкуренцію у своїй екологічній ніші мегалодон став більш вразливим.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розкрили важливий секрет найбільшої в історії Землі акули.